УРОК 12

Російська імперія в першій половині ХІХ століття

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розпізнавати на карті Російську імперію та інші країни Європи та Америки;

• характеризувати політичний та соціально-економічний розвиток Російської імперії в першій половині ХІХ ст.;

• визначати особливості розвитку економіки Російської імперії;

• називати дати збройного виступу декабристів у Росії, Східної (Кримської) війни;

• пояснювати і застосовувати поняття: «робітничий рух», «соціалізм», «західники», «слов'янофіли», «карбонарії», «революція», «конституція», «демократія».

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з історичним джерелом

1. Прочитайте поданий текст та визначте політичні погляди Гарібальді.

2. Складіть історичний портрет Д. Гарібальді, як людини і політика.

Дж. Гарібальді про себе і боротьбу за єдність Італії

• «Я був і залишаюся республіканцем».

• «Я звик підпорядковувати будь-які свої політичні переконання меті об’єднання Італії, яким би шляхом це не відбувалося».

• «Спочатку побудуємо свій будинок, виженемо непроханих гостей, а потім вже будемо наводити в ньому лад».

• «З того моменту, коли я переконався, що Італія повинна йти разом з Віктором-Еммануїлом, щоб позбутися влади іноземців,

я визнав своїм обов’язком коритися його наказам, чого б це мені не коштувало, примушуючи навіть мовчати мою республіканську совість... Таке моє переконання було 1859 р.».

• «Государю! Крик, — “Допоможіть!” — що пролунав у Сицилії, збурив моє серце і серця декількох сотень моїх колишніх солдатів. Я не радив моїм братам у Сицилії піднімати повстання, але з того часу, як вони повстали в ім’я єдності Італії проти безсоромної тиранії нашого часу, я не вагаючись став на чолі експедиції. Якщо ми переможемо, я сподіваюся, що Італія та Європа не забудуть, що ця справа була сповнена великодушним поривом патріотизму. Якщо ми будемо переможцями, мені дістанеться слава прикрасити Вашу корону новою і, можливо, найбільш коштовною з її перлин за однієї, проте, умови, що Ви ніколи не дозволите своїм радникам передати її чужоземцям...»

(Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшкина Л. М. История. Мир в новое время 1640-1870. — СПб., 1998. — С. 380-381.)

Тести

• Співвіднесіть імена історичних осіб і факти їхньої біографії.

1) Дж. Гарібальді

2) К. Кавур

3) Д. Мадзіні

А Уважається легендарною особою в історії Італії. Все своє життя присвятив визвольній боротьбі. Він був дуже популярний, під його прапором йшли битися з австрійцями всі, хто мріяв про свободу Італії. Хоча є й такі, що вважають його дияволом

Б Ініціатор створення товариства «Молода Італія» з метою об’єднання країни, перетворення Італії на демократичну республіку. Він говорив: «Реформа — справа королів, революція — ось секрет народів»

В Будучи графом, став уособленням п’ємонтського буржуазного дворянства. Закінчив військову академію, але майже не служив в армії через незалежний характер. Тому жив у своєму маєтку, де перебудував господарство на капіталістичній основі

Відповідь: 1 Б; 2 В; 3 А.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота в парах

• Визначити спільні/відмінні ознаки революцій 1848-1849 рр. та обмінятися інформацією.

Метод «Мозковий штурм»

1. Дайте характеристику становищу Італії після Віденського конгресу і революції 1848-1849 рр.

Орієнтовна відповідь

• роздробленість Італії на 8 частин: відновлено Сардинське королівство, Венеція й Ломбардія належали Австрії;

• сильна влада Папи Римського;

• існування абсолютних монархій, окрім П’ємонта;

• нерівномірність економічного розвитку між частинами Італії;

• відсутність єдиного внутрішнього ринку;

• аграрна економіка.

2. Назвіть одне з основних завдань революції 1848 р. в Італії. Відповідь: знищення державної роздробленості та австрійського гніту. Створення єдиної національної італійської держави.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Особливості політичного устрою Російської імперії

Учитель. На початку XIX ст. Російська імперія стала найбільшою за площею країною, яка охоплювала території Східної Європи, Північної Азії та частини Північної Америки (Аляска). У першій половині XIX ст. територія імперії збільшилася до 18 млн км². У результаті агресивної політики було приєднано Фінляндію, частину Польщі, Бессарабії, Кавказу й Закавказзя, а також Казахстану, Приамур’я та Примор’я. На середину XIX ст. у Російській імперії проживало близько 70 млн осіб.

За своїм політичним устроєм Російська імперія була абсолютною монархією, у якій зберігалися феодальні відносини у формі кріпацтва. Якщо на початку століття Олександр І ще підтримував спроби провести ліберальні реформи, то після війни 1812 р. у країні посилилася політична реакція. Так, був установлений режим, пов’язаний із генералом О. Аракчеєвим, — зросло свавілля поліції та чиновників, відбувалися звільнення з університетів професорів, які мислили прогресивно, посилилася цензура, були заборонені обговорення політичних питань і повідомлення про судові процеси в пресі.

Суспільні рухи в Російській імперії в 20-40-ві рр. XIX ст.

Робота зі схемою

• Слухаючи розповідь учителя та користуючись різними інформаційними ресурсами, скласти схему.

Орієнтовний вигляд схеми

Розвиток декабристського руху

Учитель. У суспільному русі Російської імперії другої чверті XIX ст. сформувалися три напрямки: консервативний, радикальний і ліберальний.

Представники консервативної течії виступали за збереження чинного ладу, за непорушність самодержавства. «Теорія офіційної народності» міністра народної світи С. Уваров проголошувала єдність царя та народу на засадах православної віри.

Ліберальну течію серед інтелігенції представляли слов’янофіли та західники. Слов’янофіли (О. Хом’яков, Ю. Самарій, І. Киреєвський та інші) закликали через селянську общину та православ’я, повернутись до старих допетровських часів, відмінних від Західної Європи. Проте вони вважали, що за державу має відповідати самодержавство, спираючись на підтримку народу.

Західники (С. Соловйов, К. Кавелін, Т. Грановський) вважали, що Росія та Західна Європа рухаються спільними шляхами розвитку. За часів Петра І відбувся прорив, ці часи дали поштовх до нового. Західники виступали за скасування кріпацтва і вважали, що за допомогою освіти можна змінити чинні порядки. Політичним ідеалом західників була конституційна монархія.

Представники радикальної течії (О. Герцен та М. Огарьов, В. Бєлінський, М. Буташевич-Петрашевський та інші) закликали до зміни політичного ладу, навіть шляхом повалення самодержавства.

Кримська війна

Робота з хронологічною таблицею

• Слухаючи розповідь учителя та користуючись різними інформаційними ресурсами, скласти таблицю.

Орієнтовний вигляд таблиці

Військові дії Східної (Кримської) війни

Дата	Події
20 жовтня 1853 р.	Маніфест про війну з Туреччиною
8 квітня 1854 р.	Бомбардування Одеси союзним флотом
8 вересня 1854 р.	Битва на р. Альмі в Криму
28 вересня 1854 р.	Початок облоги Севастополя
5-13 жовтня 1854 р.	Перша бомбардування Севастополя
13 травня 1855 р.	Захоплення Керчі союзними військами
26 серпня 1855 р.	Останнє, шосте, бомбардування Севастополя
27 серпня 1855 р.	Штурм Севастополя. Захоплення союзною армією Малахова кургану
30 серпня 1855 р.	Вступ союзних військ у Севастополь
16 листопада 1855 р.	Штурм Карса і капітуляція турецького гарнізону

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Продовжити (закінчити) складання хронологічної таблиці.

4. Підготувати повідомлення про «Доктрину Монро» та про життя і діяльність Сімона Болівара (1783-1830).

УРОК 19

Історія Великої Британії

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

• розпізнати на карті напрямки колоніальної експансії й колоніальні володіння Великої Британії;

• характеризувати процес становлення і розвитку Великої Британії; парламентські реформи у Великій Британії; «вікторіанську добу» Британської імперії;

• висловлювати судження щодо діяльності королеви Вікторії, Вільяма Гладстона, Бенджаміна Дізраелі, Девіда Ллойд Джорджа;

• називати дати парламентських реформу Великій Британії;

• пояснювати і застосовувати поняття: «гомруль», «домініон», «експансіонізм», «дуалістична монархія», «урядовий курс», «соціальні реформи», «антимонопольне законодавство».

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: комп'ютер або ноутбук, мультимедійний проектор та екран (мультимедійний комплекс), підручник, атлас, настінна карта, ілюстративний матеріал.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Повідомлення теми та завдань уроку.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Робота з інформаційними ресурсами

• За допомогою підручника та інших інформаційних ресурсів назвіть основні положення Конституції Німецької імперії 1871 р.

Складання переліку проходить у процесі індивідуального або командного змагання (2-4 групи).

Орієнтовна відповідь

Основні положення Конституції 1871 р.:

• імперія;

• союз 25 німецьких держав;

• місцеві конституції;

• федерація;

• імперські закони для всіх німців;

• держави не могли вийти з імперії;

• династія Гогенцоллернів;

• Бундесрат (Союзна рада);

• Рейхстаг (Державні збори);

• Бундесрат очолював імперський канцлер;

• Бундесрат мав законодавчу та виконавчу владу;

• Рейхстаг обговорював закони та затверджував бюджет;

• імператор — лише прусський король;

• найважливіші питання вирішував імперський уряд;

• виборче право отримували чоловіки після 25 років;

• жінки та військовослужбовці були позбавлені виборчих прав.

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Історична естафета «Бліцтурнір»

1. За державним устроєм Велика Британія у XIX ст. була ... .

2. Вища виконавча влада концентрувалася в руках ... .

3. Так звані «хлібні закони», що встановлювали високе мито на зерно, були прийняті у ... .

4. У політичній системі Англії існувала ... .

5. Партія ліберального напрямку, що підтримувалася буржуазією, — це ... .

6. 1834 року урядом вігів був прийнятий закон ... .

7. Перший з’їзд чартистів відбувся у ... .

8. Найбільш тривалим в історії Англії було правління ... .

9. Англійський парламент складався з палати лордів і ... .

10. Результатом завершення промислового перевороту в Англії стало ... .

11. Найбільш успішними галузями легкої промисловості в Англії були ... .

12. 1867 року відбулася ... .

13. Спадкоємцем торі у другій половині XIX ст. стала ... .

14. Г. Пальмерстон, В. Гладстон, Д. Ллойд-Джордж — це ... .

15. Фритредерство — це ... .

16. Домініони — це держави у складі Британської імперії, які мали

Відповіді: 1 парламентською монархією; 2 монарха; 3 1815 р; 4 двопартійність; 5 віги; 6 про бідних; 7 1839 р; 8 королеви Вікторії; 9 Палати громад; 10 світове лідерство; 11 вовняна та бавовняна промисловість; 12 Друга парламентська реформа; 13 Консервативна партія; 14 лідери лібералів; 15 Закон про вільну торгівлю; 16 самоврядування.

Бесіда

• Розкажіть про особливості розвитку Великої Британії в середині XIX століття.

Робота з картою та атласом

• За допомогою карти або атласу покажіть території Великої Британії та її колоній.

IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Втрата промислової першості

Учитель. Ще в другій половині XIX ст. Велика Британія залишалася однією з наймогутніших і найбагатших країн світу. Лондон залишався головним торговельним і фінансовим центром світу. Англійський фунт стерлінгів був основною світовою валютою. Велику Британію називали «майстернею світу» та «володаркою морів». Адже цій країні належали близько 40 % світового торговельного флоту.

У той же час наприкінці XIX століття в економіці Великої Британії почали проявлятися деякі негативні тенденції, країна почала втрачати першість у світі. Розвиток промислового виробництва сповільнився і став нижчим, ніж у США та Німеччині. Крім того, США і Німеччина почали випереджати Англію за видобутком залізної руди та кам’яного вугілля, виплавкою сталі та виробництвом чавуну. Товари, вироблені в США та Німеччині, почали витісняти англійські товари за рахунок своєї дешевизни та якості. Намітилося відставання Великої Британії в нових галузях промисловості — хімічній, автомобільній, електротехнічній та інших.

Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»

• Визначте, чим було спричинено призупинення розвитку економіки Великої Британії. Свою думку обґрунтуйте.

Орієнтовна відповідь:

Основними причинами, які призвели до втрати Великою Британією першості у світі, стали:

• скорочення виробництва;

• відсутність капіталовкладень у сільське господарство;

• дрібний розмір селянського господарства;

• Англія не могла забезпечити власних потреб у продуктах харчування;

• застарілий машинний парк англійських підприємств.

• вивезення капіталу до колоніальних володінь;

• збільшення кількості дешевої іноземної продукції.

Отже, наприкінці XIX ст. перед Британською імперією стояло питання збереження першості у світі.

Посилення колоніальної експансії

Учитель. Зовнішня політика Великої Британії наприкінці XIX ст. ґрунтувалася на засадах «європейської рівноваги» (жодна держава не повинна мати переваги в Європі) та «блискучої ізоляції».

Велика Британія не укладала довгострокових договорів і діяла за правилом: «В Англії немає постійних ворогів і постійних друзів; у неї є лише постійні інтереси». Проте воєнні та політичні події кінця XIX ст. змушували Англію шукати союзників, особливо в Європі — розпочалося зближення з Францією та Росією на противагу Троїстому союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія).

Разом із тим одним із провідних напрямків англійської зовнішньої політики кінця XIX ст. стало розширення колоніальної імперії. Так, наприкінці XIX ст. площа британської колоніальної імперії досягала 33 млн квадратних кілометрів.

1874 року розпочалося підкорення африканського «золотого берега». 1875 р. англійський уряд викупив у Єгипту акції Суецького каналу і почав контролювати його. 1876 р. року королева Вікторія прийняла титул імператриці Індії. Англійці вели колоніальні війни на всіх напрямках — розпочалася афганська війна, англійські солдати воювали із зулусами, а 1882 р. вторглися до Єгипту для встановлення режиму воєнної окупації. Результатом колоніальної політики Великої Британії стало створення англійських колоній по вісі Каїр-Кейптаун: Східний Судан, Кенія, Уганда, Нігерія, частина Сомалі. Кінець XIX ст. ознаменувався початком англо-бурських війн — війни з республіками Трансвааль та Оранжевою.

Велика Британія перетворилася на найбільшу колоніальну імперію у світі, про яку говорили, що «в її кордонах ніколи не заходить сонце».

Робота з історичною картою та атласом

• За допомогою карти історичного атласу показати:

1) Британські володіння на 1899 р.;

2) наступ бурів у жовтні 1899 — січні 1900 рр.;

3) шляхи доправлення англійських військ; наступ англійських військ у жовтні 1899 — вересні 1900 рр.;

4) анексію бурських республік; основні райони партизанської війни бурів;

5) межі утвореного британського домініону.

Ліберальні й консервативні уряди. В. Гладстон і Б. Дізраелі Робота з таблицею

Учитель пояснює матеріал учням, користуючись нижченаведеною таблицею.

Уряди лібералів та консерваторів Великої Британії 1868-1902 рр.

№ уряду	Перебування при владі	Партія	Прем’єр-міністр
40	1868 р.	консерватори	Бенджамін Дізраелі
41	1868-1874 рр.	ліберали	Вільям Гладстон
42	1874-1880 рр.	консерватори	Бенджамін Дізраелі
43	1880-1885 рр.	ліберали	Вільям Гладстон
44	1885-1886 рр.	консерватори	Роберт Гаскойн-Сесіл Солсбері
45	1886 р.	ліберали	Вільям Гладстон
46	1886-1892 рр.	консерватори	Роберт Солсбері
47	1892-1894 рр.	ліберали	Вільям Гладстон
48	1894-1895 рр.	ліберали	Арчибальд Філіп Прімроуз, граф Розбері
49	1895-1902 рр.	консерватори	Роберт Солсбері
50	1902-1905 рр.	консерватори	Артур Джеймс Балфур

Учитель. Внутрішнє становище у Великій Британії визначало політичне змагання двох сил — консервативної та ліберальної партій. Консервативну партію на чолі з Бенджаміном Дізраелі (1804-1881) підтримувала земельна аристократія та частина великої буржуазії (в основному фінансова). Ліберальна партія на чолі з Вільямом Гладстоном (1809-1898) користувалася підтримкою частини великої й середньої буржуазії та робітників.

Консерватори виступали на захист англійського виробництва і торгівлі, а ліберали відстоювали вільну (безмитну) торгівлю та боролися з протекціонізмом.

До середини 80-х рр. XIX ст. перевагу в парламенті мали ліберали, але потім консерватори перехопили ініціативу у зв’язку з кризою ідеології ліберальної партії та її розколом.

Ліберальний уряд Вільяма Гладстона продовжив політичні перетворення — 1871 р. були визнані законними профспілки, які отримали права юридичних осіб, а 1872 р. на виборах до парламенту було введено таємне голосування. Також був скорочений строк служби в армії та заборонена купівля офіцерських звань (патентів). Відбулися зміни і в освіті — з 1870 р. виникає мережа початкових класів світського характеру та в англійських університетах дозволяється навчатися особам неангліканського віросповідання.

Після зміни влади консерватори в парламенті провели дозвіл на діяльність кооперативів та скасування заборони на страйки, а 1875 р. було введено обмеження робочого дня (54 години на тиждень) та охорону дитячої праці на виробництві (з 10 років).

Чергова зміна уряду привела до нової парламентської реформи — 1884 р. ліберали провели ще одну виборчу реформу (скорочення майнового цензу — збільшення на 58 % кількості виборців).

Уряд консерваторів Бенджаміна Дізраелі 1888 р. провів реформу місцевого самоврядування, за якою Велика Британія та Уельс були поділені на 122 графства, у кожному з яких створювалися ради, що обиралися тими, хто міг голосувати на виборах, та незаміжніми жінками. Усі ради мали права місцевих органів самоврядування. 1891 р. почалася реформа початкової освіти.

Повідомлення учня

Учні, що підготували повідомлення, розповідають про ірландське питання у Великій Британії.

Учитель. Ірландія входила до складу Британської імперії за унією 1801 р., проте практично була напівколонією. Понад 400 років англійці намагалися приборкати ірландців, але вони не припиняли боротьби. Боротьба точилася у всіх напрямках — збереження ірландської культури та вірувань, релігійні розбіжності (після утворення англіканської церкви більшість ірландців залишилися католиками), національна боротьба перепліталася з економічною — більшість земель в Ірландії належали англійським лендлордам, а ірландські селяни батрачили на їхніх полях.

Голод середини XIX ст. та масова міграція призвели до радикалізації руху ірландців. На початку 60-х рр. XIX ст. в Ірландії виник рух феніїв, який виступав за соціальні та політичні права. Падіння цін на зерно через збільшення поставок продукції із-за кордонів спричинило ще більше зубожіння населення. Почалися «аграрні злочини» (самовільне захоплення землі, знищення майна) та бойкоти лендлордів. 1867 р. фенії здійснили спроби підняти повстання, але воно було придушене, і частина повстанців розпочала терористичну діяльність.

В Ірландії виникають політичні об’єднання, які виступають за самоуправління країни (гомруль). Створення 1879 р. «Земельної ліги» ще більше загострило ситуацію, що змусило уряд Б. Гладстона провести в Ірландії 1881 р. земельну реформу. Проте вона не досягла своєї мети — і боротьба тривала.

Робота з історичним терміном

• Гомруль (англ. Home Rule — «самоуправління», «автономія») — це автономія Ірландії, встановлення якої домагався від британської влади ірландський національний рух 1870-1918 рр.

Учитель. На парламентському рівні рух за гомруль очолив Чарльз Парнелл. Уряд Великої Британії, стурбований становищем в Ірландії, намагався придушити національний рух через прийняття парламентом законів, які зменшували напруження в Ірландії, — надання прав Дублінському університету, перерозподіл церковних коштів на освіту, створення пенсійного фонду для вчителів, дозвіл на збори депутатів ірландських графств.

Але запропоновані реформи не задовольнили ірландців, які активізували терористичну діяльність. 1882 р. відбулися політичні вбивства міністрів Кавендіша і Борка, що спричинило прийняття репресивного закону. 1887 р. була заборонена Ірландська національна ліга. Проте боротьба ірландців тривала.

1886 року уряд В. Гладстона вніс до парламенту законопроект про гомруль (самоуправління) для Ірландії, але його було відхилено Палатою громад. Через кілька років інший законопроект для Ірландії був прийнятий нижньою палатою, але його відхилила Палата лордів.

Наприкінці XIX ст. на Ірландію було поширено дію закону про місцеве самоврядування графств. Утім, національно-визвольна боротьба ірландців тривала ще й на початку XX століття.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота з хронологічною таблицею

• Опрацюйте таблицю «Уряди лібералів та консерваторів Великої Британії в 1868-1902 роках» та визначте:

1) скільки роки працювали ліберали? Чому?

2) скільки роки працювали консерватори? Чому?

3) хто з англійських прем’єр-міністрів працював найдовше / найкоротше. Чому?

4) визначте певну закономірність у зміні урядів.

Бесіда

1. Поясніть, чому консервативні кола британського уряду не прагнули надати Ірландії автономію.

2. Чим можна пояснити той факт, що Великобританія в кінці XIX ст. відмовляється від політики «блискучої ізоляції»?

Робота з інформаційними ресурсами в парах

• Визначте основні причини втрати Великою Британією першості у світі та дайте відповіді у вигляді опорного плану.

Орієнтовний вигляд плану

1. Технічна відсталість англійських підприємств.

2. Скорочення обсягів виробництва.

3. Активне вивезення капіталів із Великої Британії.

4. Посилення конкурентної боротьби на світових ринках.

5. Прискорений економічний розвиток держав-конкурентів, особливо США та Німеччини.

6. Відсутність фінансів не дозволяли фермерам країни запроваджувати нові технології.

Робота з історичною картою та атласом

• Покажіть на карті:

1) африканський «золотий берег»;

2) Суецький канал, яким керував англійський уряд;

3) територію, де тривали Афганська та Зулуська війни, а також англо-бурські війни — з республіками Трансвааль та Оранжевою;

4) острів Кіпр, що був приєднаний до англійської колоніальної імперії;

5) англійські колонії по вісі Каїр-Кейптаун: Східний Судан, Кенія, Уганда, Нігерія, частина Сомалі.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Дати відповідь на запитання і завдання до нього.

3. Повторити матеріал підручника та конспекту щодо розвитку Італії в середині XIX століття та об’єднання Італії 1870 року.

4. Підготувати інформацію про заворушення, відомі як «Протест шлунку» 1898 р.

5. Скласти таблицю.

Причини війни	Наслідки війни

Англо-бурська війна